Мисливці та рибалки

Полювання охоплює близько семи мільйонів людей по всій Європі та робить важливий внесок у сільську економіку, охорону природи та засоби до існування. Мисливці витрачають час, знання та кошти на відновлення середовища існування, моніторинг і охорону дикої природи.

 

Полювання має глибоке культурне коріння в багатьох європейських громадах, а знання та практики передаються з покоління в покоління. Завдяки своїй регулярній присутності в сільській місцевості мисливці часто є одними з перших, хто спостерігає зміни в популяціях диких тварин, ознаки хвороб та зміни в довкіллі.

 

Поряд із цим ширшим внеском, стале полювання є важливим інструментом управління дикою природою. У ландшафтах, де популяції копитних створюють значний тиск, добре кероване полювання може допомогти обмежити шкоду для середовищ існування, сільськогосподарських культур і лісів. Висока щільність оленів або диких кабанів, наприклад, може впливати на відновлення лісів, рослинності та інших видів.

Керуючись науковими даними та результатами моніторингу, збалансоване полювання може допомогти зменшити цей тиск і підтримати біорізноманіття.

 

Ефективне управління дикою природою вимагає поєднання заходів, зокрема збереження оселищ, моніторингу та співпраці між мисливцями, землевласниками, дослідниками та органами державної влади. У рамках цього підходу мисливці можуть допомогти в управлінні популяціями диких тварин, одночасно захищаючи та відновлюючи довкілля, від якого вони залежать. Маніфест біорізноманіття FACE ілюструє цей внесок кількома сотнями прикладів успішних проєктів з охорони природи, пов'язаних із полюванням, по всій Європі.

 

Рибалки також можуть зробити свій внесок у захист довкілля, використовуючи свої знання про місцеві води та рибні популяції для підтримки сталого розвитку. Вони можуть допомагати контролювати стан екосистеми, брати участь у довкілля та дотримуватися правил, що захищають вразливі види. У деяких випадках їхні зусилля допомогли покращити річкові середовища існування, підтримати популяції риб і сприяти реінтродукції певних видів. Гарним нещодавнім прикладом є рибалка на вугра Деклан Конлон, який подав до суду на владу через серйозне забруднення та екологічний колапс озера Лох-Ней, стверджуючи, що регуляторні органи не вжили заходів, незважаючи на очевидну шкоду, завдану довкіллю (див. новинну статтю).

 

Працюючи разом із ініціативами з охорони природи, рибалки можуть допомогти підтримувати збалансовані водні екосистеми, одночасно забезпечуючи довгострокову стійкість своєї діяльності.